Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 904/9650/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників сторін: позивача - Овчиннікова Б.С. дов. № 29 від 1 січня 2015 року, відповідача - Гнилюк В.В. дов. № 526 від 30 березня 2015 року та Ягодки Н.Г. дов. № 1274 від 4 липня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДП "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ДП "Придніпровська залізниця" до Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Управління праці і соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради (далі - відповідач) з позовом про стягнення 605977 гривень 89 коп. збитків за пільгове перевезення пасажирів в першому кварталі 2014 року.

Позовні вимоги обгрунтовано нездійсненням відповідачем розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року апеляційну скаргу ДП "Придніпровська залізниця" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "Придніпровська залізниця" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", положень Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Вказує на порушення судами норм пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89, ст. 102 Бюджетного кодексу України.

Зазначає, що здійснення компенсації в межах державного бюджету суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що обгрунтовуючи позовні вимоги, ДП "Придніпровська залізниця" посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради як розпорядник бюджетних коштів, не провело розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, у зв'язку з чим у останнього виникли збитки за пільгове перевезення пасажирів у першому кварталі 2014 року у розмірі 605977 гривень 89 коп., у підтвердження чого надає копії облікових форм про недоотримання коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за період січень-березень 2014 року на спірну суму та копії рахунків-фактур, виставлених відповідачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відповідно до пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Згідно ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

За п. 4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Передбачені пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки належать до бюджетних зобов'язань, які у п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначені як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Розпорядники бюджетних коштів, згідно приписів ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Бюджетним кодексом України визначено, що рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Статтею 49 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам районних державних адміністрацій, виконкомів міських рад: - до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надане законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16 грудня 2009 року.

Пунктами 9-11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян передбачено, що на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Таким чином, відшкодування суми недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 1 квартал 2014 року (за обліковою формою), можливе за умови дотримання всіх вимог, передбачених наведеними нормами.

Відсутність хоча б однієї складової передбаченого діючим законодавством механізму унеможливлює таке відшкодування недоотриманих сум та відтерміновує вказані виплати на більш пізніший термін.

Разом з тим, однією з головних підстав здійснити виплати залізницям недоотриманих грошових сум для розпорядника бюджетних коштів є наявність відповідного фінансування з державного бюджету.

Встановлено, що рішенням Криворізької міської ради № 2475 від 31 січня 2014 року "Про міський бюджет на 2014 рік" затверджено видатки бюджету міста на 2014 рік за тимчасовою класифікацією видатків на кредитування місцевих бюджетів та до графи "Видатки загального фонду" віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті в сумі 1556440 гривень, а після цього додатковою угодою № 3 від 17 грудня 2014 року до договору такі видатки збільшені до 2145598 гривень 97 коп.

Разом з тим, встановлено, що станом на час розгляду спору сторонами не надано документальні докази, що підтверджують факт надання субвенції з державного бюджету в сумі 605977 гривень 89 коп. на відшкодування ДП "Придніпровська залізниця" недоотриманих коштів за 1 квартал 2014 року за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

За змістом вимог ст. ст. 2, 48, 89 Бюджетного кодексу України укладення договору між транспортними організаціями та розпорядниками бюджетних коштів є обов'язковим.

Листом № 133 від 26 лютого 2014 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради щодо укладання договору на 2014 рік на компенсацію збитків від перевезення пасажирів пільгової категорії у приміському та дальньому сполученні в редакції Придніпровської залізниці.

Супровідним листом № 536 від 21 березня 2014 року відповідачем надіслано на адресу позивача протокол розбіжностей до договору про надання пільгового проїзду ДП "Придніпровська залізниця" окремим категоріям громадян та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд від 12 березня 2014 року.

Супровідним листом № 149 від 14 квітня 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача протокол узгодження протоколу розбіжностей до вищезазначеного договору.

17 квітня 2014 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому міської ради надіслало на адресу позивача лист № 712, в якому зазначило, що не має можливості погодитися з редакцією договору, запропонованою позивачем, та запропонувало підписати договір у його редакції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 липня 2014 року між ДП "Придніпровська залізниця" та Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради укладено договір № 354 на відшкодування наданих пільг населенню, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є відносини сторін щодо відшкодування пільг, пов'язаних з надання послуг з перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з діючим законодавством України.

Згідно п. 7.1 договору сторони встановили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме, з 1 квітня 2014 року до 31 грудня 2014 року.

Отже, у І кварталі 2014 року (1 січня 2014 року - 31 березня 2014 року) між ДП "Придніпровська залізниця" і Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради були відсутні договірні відносини щодо відшкодування вартості наданих пільг населенню, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів, які мають право на такі пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій особи, причинного зв'язку між діями такої особи та збитками та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Водночас, судами встановлено, що станом на час вирішення спору по суті позивачем не підтверджено наявності протиправної поведінки (вини) відповідача та причинного зв'язку між діями останнього та завданими позивачу збитками.

З огляду на викладене, враховуючи, що положеннями Закону України "Про залізничний транспорт" та Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено обов'язковість укладення договору, за відсутності якого відповідач не вправі розпоряджатись бюджетними коштами, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 605977 гривень 89 коп. збитків за пільгове перевезення пасажирів в І кварталі 2014 року.

За таких обставин доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків, покладених в основу судових рішень, прийнятих у справі за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у їх сукупності та вірного застосування норм ст. ст. 2, 48, 49, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 22, ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу України, положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року, та Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16 грудня 2009 року, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи наведене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир